Караїмська кенаса Києва
Україна — багатонаціональна держава, в якій живуть аж три корінних народи: кримські татари, кримчаки та караїми. Останні — це тюркомовний народ, який сповідує близьку до юдаїзму релігію. Наприкінці XIX ст. у Києві було менше тисячі караїмів, але вони теж отримали свій храм — кенасу.
Його будівництво було завершене у 1902-му, а сама споруда одразу стала приваблювати увагу. Адже знаменитий архітектор Владислав Городецький побудував її в нетиповому для української столиці мавританському стилі. Над кенасою височів ефектний купол зі шпилем, а стіни були прикрашені вишуканим ліпленням та імітацією різьблення по каменю, за які відповідав італійський скульптор Еліо Саля. Оздоблення вражало також кольоровими вітражами та яскравою плиткою зі східними орнаментами. Будівля дивувала киян і технологічно: тут були ще незвичні для тих часів електричне освітлення, парове опалення і вентиляція. Та й сама споруда була з інноваційного тоді матеріалу: цементу.
На церемонію відкриття прийшла майже вся київська верхівка, а парадні двері урочисто прочинили золотим ключем. Караїми нарешті мали свій храм. Однак ненадовго.
Після захоплення Києва більшовиками кенасу закрили. А в самій будівлі у різні часи розміщувались політично-просвітня установа, ляльковий театр та кінотеатр. У 1960-ті тут взагалі провели «реконструкцію». Було знесено мальовничий купол, змінили портал будівлі й оригінальну стелю, а барвисті вітражі просто замурували.
З 1981 року в кенасі розмістився республіканський Будинок актора. І хоч будівлі було завдано непоправної шкоди, як і сто років тому, своєю незвичайністю вона все ще вражає усіх, хто проходить поруч.
Олексій Шмурак
Олексій Шмурак народився в 1986 році. Композитор і саунд-артист, живе в Києві, Україна. Після навчання на піаніста та закінчення Національної музичної академії України за спеціальністю композиція, Олексій почав досліджувати різні сфери та практики: класичну, сучасну класичну та експериментальну музику, композицію та перформанс. Музика та звукове мистецтво Шмурака досліджують межі жанрів, ностальгію, деконструкцію, розриви уваги та лакуни. Як виконавець, він працює на фортепіано/клавішах і часто використовує голос, ударні, духові, електроніку та навколишній простір. Як викладач, він проводить лекції, семінари, уроки та есе у сферах критичного слухання, політичних і соціальних аспектів музики, кордонів дисциплін і дискурсів.