Почаївська лавра
Лаврами називають найбільші чоловічі православні монастирі, що мають особливе значення. В Україні розташовані одразу декілька з них. Наприклад, Почаївська лавра — за легендою, її заснували ще у середині 13 ст. втікачі з Києва, захопленого нащадками Чингісхана.
Та все ж перші документальні згадки про монастир — це 1527 рік. А у 18 ст. лавра стала чи не найголовнішим осередком українського культурного руху. Тоді Почаївський монастир належав греко-католикам — це церква, що об'єднує належність до католицької спільноти та догматів, а також православну обрядовість й мову богослужіння. Греко-католицький період в історії лаври припав на 1713–1832 роки. Саме тоді це місце стало об'єктом масового паломництва. Наприкінці 18 ст. у стилі бароко тут збудували й головний храм монастиря — Собор Успіння Пресвятої Богородиці. Це — головна святиня лаври. Верхівка його бані розташована на висоті аж 56 метрів над землею.
З 1730 року в Почаївському монастирі почала працювати власна друкарня. До кінця 18 ст. тут надрукували майже чотири сотні різних книг різними мовами. Значна частина цих видань була літургійного характеру, але виходили й книжки для мирян чи навчальна література для шкіл. При цьому деякі видання друкували мовою, наближеною до розмовної мови українців.
Однак наприкінці 18 ст. Почаїв опинився в складі Російської імперії. Після цього книгодрукування й загалом розвиток української культури в лаврі занепадає.
У часи незалежної України Почаївська лавра продовжує розвиватися. Так, наприклад, у 2013-му завершилося будівництво Преображенського собору з 33 банями й масштабною мозаїкою, якою всуціль викладені стіни та стеля. Цей храм може вмістити 4,5 тис. людей.