Замок Паланок на Закарпатті
Один із найкрасивіших замків України Паланок може похвалитися древньою історією, в якій переплелися долі багатьох знакових для Європи людей. Він стоїть на горі вулканічного походження, висота якої сягає 68 метрів над рівнем моря, й вже багато століть зверху вниз дивиться на мальовниче місто Мукачево.
Але от скільки точно — невідомо. На цьому місці люди жили десятки тисяч років, тут знайдені рештки поселень палеоліту, епохи бронзи, заліза. А сусідня гора Ловачка може похвалитися найбільшим в Україні осередком кельтів — тих самих, яких ми добре знаємо з британської історії. Колись вони жили й в Україні, як і багато інших племен і народів, що згодом дали початок численним сучасним європейським націям.

Щодо появи тут самого замку точної інформації немає — відомо тільки, що у XI ст. він вже існував. Для розбудови укріплень чимало зробили видатні угорські королі Стефан I Угорський і Ласло I, яких поважали настільки, що навіть дали їм обом прізвисько Святий. Розбудовували недарма — у 1241-му Паланок став одним із бар'єрів на шляху татаро-монгольської навали — саме Мукачево Батий зруйнував, а от фортецю взяти так і не зміг, що допомогло захистити Європу від орди.
Протягом наступних століть замком володіли різні європейські дворянські роди. У XIV ст. його, ймовірно, реконструювали італійці, у XVII ст. — австрійці, а під час наполеонівських воєн в Паланку зберігалася священна корона угорських монархів. Кожна епоха вносила в замок щось своє, тож тепер він складається з цілого каскаду окремих терас, які й зараз містять чимало загадок. Так, наприклад, лише кілька років тому біля східного бастіону знайшли загадкову будівлю, засипану ґрунтом. Після ретельних досліджень у 2024-му остаточно з'ясували, що її звели ще в середині XVI століття як замкове льодосховище, де колись зберігали продукти.
Паланок готовий відкривати свої таємниці. Але тільки тим, хто просить ввічливо.

Золтан Алмаші
Золтан Алмаші (1975, м. Львів) - сучасний український композитор, віолончеліст, педагог, організатор музичного життя, один із засновників та керівників фестивалю класичної та сучасної камерної музики «Гольфстрім».
В 1993 р. закінчив Львівську середню спеціалізовану музичну школу-інтернат імені С. Крушельницької. Вищу освіту здобув у Львівському вищому державному музичному інституті імені М. Лисенка (тепер Львівська національна музична академія ім. М.В. Лисенка) по двох спеціальностях в класі Юрія Ланюка: як віолончеліст (1998) та композитор (1999). В 1999–2002 рр. навчався в асистентурі-стажуванні на кафедрі композиції Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського у Євгена Станковича; у 2008 р. стажувався у Польщі в композитора Алєксандра Лясоня. Від 2001 р. член Національної спілки композиторів України. З 2000 р. - соліст-інструменталіст Національного ансамблю солістів «Київська камерата». Співпрацював з ансамблями сучасної музики «Рикошет», «Нова музика в Україні», «Nostri temporis», віолончеліст і артистичний директор Струнного квартету ім. Левка Ревуцького. Лауреат міжнародного конкурсу «На батьківщині С. Прокоф’єва» (Маріуполь) у номінації «віолончель» (1998) та «композиція» (2000), премії імені Л. М. Ревуцького (2003) та премії імені Б. М. Лятошинського (2013). Як виконавець і композитор брав участь в чисельних фестивалях сучасної музики та сучасного мистецтва в Україні. Його твори виконують у Німеччині, Франції, Швейцарії, Польщі, Нідерландах, Білорусі, Молдові, Сполучених Штатах Америки, Чилі та інших країнах.
З. Алмаші позиціонує себе як полістилістичного композитора. Мистецький стиль творця являє собою синтез традиційного і новаторського, неоромантичних тенденцій з сучасними засобами композиційного письма.
У творчому активі З. Алмаші понад 70 творів, серед яких є симфонічні, численні камерно-інструментальні та інструментальні твори, зокрема: симфонія № 2 «Острів» для великого симфонічного оркестру, Концерт для двох скрипок і струнних «Невимовлені слова», Камерна симфонія № 1 для камерного оркестру присвячена Валерію Матюхіну, Камерна симфонія № 2 «Розмова двох п’яниць про сенс буття» для скрипки, віолончелі та струнних, Камерна симфонія «Genesis» для альта і струнних, «Concerto grosso № 4 “Пори року”» для скрипки і камерного оркестру, камерна кантата для скрипки і струнних, «Супрун-рапсодія» для альта та струнних, «Mirasteilas» для двох скрипок і струнних, Сонати №1 і № 2 «Грані» для віолончелі й фортепіано, «Сходами...» для флейти, кларнета, скрипки, віолончелі та фортепіано та ін. Автор опери «Пеніта».