Замок Любарта, Волинь
Цей замок у столиці Волині — місті Луцьк — вважається одним із найцікавіших і найкраще збережених в Україні. А ще колись саме він об'єднав всю Європу!
Кам'яна фортеця постала тут ще у XV ст., за часів сина великого князя литовського на ім'я Любарт. Саме на його честь це місце часто називають Замком Любарта. Протягом століть замок кілька разів перебудовували, але завдяки вигідному розташуванню він завжди був в епіцентрі політичного життя. Так, тут живзнаменитий князь Вітовт, який перетворив Литву на найбільшу державу пізньосередньовічної Європи. І саме він організував подію, яка зібрала в Луцьку фактично прообраз Євросоюзу.
У 1429 в замку пройшов з'їзд європейських монархів. Тоді до міста приїхали понад 15 тис. людей з усієї Європи: представники Королівства Польського, Священної римської імперії, Данії, Лівонського та Тевтонського орденів, Візантії, Московії, а також татарські хани й посланці Папи Римського. З'їзд тривав 7 тижнів поспіль, але не тільки заради обговорення політичних, торговельних й релігійних питань Європи. Бенкетували під час цього зібрання так, що для цього знадобилися сотні бочок вина й цілі стада тварин на їжу.
Згодом тут були резиденція єпископа, канцелярія, житло чиновників. Після великої пожежі у середині XIX ст. замок був в аварійному стані й його навіть хотіли розібрати. Однак стіни були побудовані настільки міцно, що зробити це виявилось надто складно. Тож згодом фортецю реконструювали й визнали пам'яткою архітектури.
Замок Любарта продовжує вражати — тільки тепер уже не королів, а мандрівників, зокрема численними музеями всередині, старовинними книгами, озброєнням, будівельними матеріалами, книжковою експозицією. Одним із таких подорожніх колись був відомий польський письменник Юзеф Крашевський, який писав про фортецю так: «Я бачив багато руїн замків, але жоден із них не здався мені таким величним, таким гарним, таким красномовним, як Замок Любарта».
Алла Загайкевич
Алла Загайкевич поєднує роботу в академічних концертних жанрах (симфонічна, камерна, електроакустична музика, опера) та в сучасних мультидисциплінарних проектах (аудіо-візуальні інсталяції, перформанси, музика до кінофільмів). Співпрацює з лейблами експериментальної електронної музики Nexsound, KVITNU, Sentimental Productions, музичним видавництвом Donemus. Отримала освіту в Київській консерваторії та Паризькому інституті IRCAM. У 1986-1998 була учасницею фольклорного гурту «ДРЕВО». В 1997 р. за підтримки Міжнародної фундації Сороса заснувала першу в Україні Студію електроакустичної музики в Національній музичній академії України.
Є кураторкою міжнародних проектів електроакустичної музики «Електроакустика», «ЕМ-VISIA» (з 2003 р.), головою Асоціації електроакустичної музики України в CIME/ICEM. Авторка статей в наукових виданнях «Українське музикознавство», “Organised Sound”, “Musiktext”, “Музика”, “Науковий вісник НМАУ”, “Часопис НМАУ”, “Критика”. Лауреатка премії Української кіноакадемії «Золота дзиґа» в номінації “Найкраща композиторка - 2017”.
